Гонка за космос більше не є такою простою, як «захопити все першим», і технологічні прориви значно ускладнили життя усім державам з космічними амбіціями. Ми це бачили, це було питанням часу – і тепер Білий дім США втрутився, щоб навести лад у хаосі Всесвіту. План полягає в тому, щоб встановити єдиний стандарт часу для Місяця (та інших космічних об’єктів).
За даними Reuters, Білий дім наказав Національному управлінню з аеронавтики і космосу NASA розробити «єдиний стандарт часу для Місяця та інших небесних тіл». Оскільки єдиний природний супутник нашої планети готується до «другого пришестя» відвідувачів із Землі, Сполучені Штати вважають, що настав час поширити регулювання хронометрії на інші світи.
Офіс політики науки і техніки Білого дому (OSTP) доручив NASA розробити план (термін виконання – кінець 2026 року) щодо «Місячного координованого часу» (LTC). Оскільки освоєння космосу більше не схоже на двосторонню гонку озброєнь часів холодної війни, потреба в єдиній системі вимірювання часу стає реальністю.
Час не є лінійним і поводить себе по-різному на Землі та інших небесних тілах. Ідеальна синхронізація між земними центрами та космічними форпостами і кораблями є надзвичайно важливою. Саме тут LTC має довести свою користь: забезпечити орієнтир вимірювання часу для космічних апаратів, яким потрібна надзвичайна точність для успішної спільної роботи.
Керівник космічного зв’язку та навігації NASA Кевін Коггінс пояснив це більш прозаїчно: «Один і той же годинник, який ми маємо на Землі, рухався б з іншою швидкістю на Місяці». Керівник OSTP Араті Прабхакар детально розповів у своєму меморандумі для NASA, що для спостерігача на Місяці годинник на Землі, здається, відстає на 58,7 мікросекунд від свого місячного еквівалента протягом 24-годинного інтервалу (це земні години).
Це розраховане середнє значення, яке не матиме сенсу в жодному контексті, сприйнятливому для людини. Проте, 58,7 мільйонних часток секунди цілком потрапляють в діапазон атомних годинників, які регулюють час на Землі.
Основна причина цих зусиль зі створення єдиного часу для космосу полягає в тому, щоб ідеально узгодити передачу даних між космічними кораблями та різними базами на Землі або іншими майбутніми місячними форпостами.
Так само, як наше повсякденне життя налаштоване текти під суворим наглядом атомних годинників, позаземні операції потребуватимуть тих самих годинників для координації всіх подій, що відбуваються.
Ось тут стає цікаво: офіційна особа Білого дому згадала про розширення «комерційної діяльності» на Місяць і забезпечення надійних транзакцій та логістичного управління місячною торгівлею. Зараз це може здатися фантастикою, але так само й саме дослідження космосу було фантастикою кілька десятиліть тому.
NASA запланувала чергову пілотовану експедицію на Місяць на вересень 2026 року, а обліт цієї ж цілі запрограмовано на вересень наступного року (це 2025 рік, щоб бути точними). Однак цього разу США – не єдина країна, яка наважується на космічні кордони, тому це буквально гонка проти часу – двічі.
Китай та Індія заявили про схожі амбіції: їхні астронавти повинні бути на Місяці до 2030 та 2040 років відповідно. Японія також є серйозним претендентом після того, як у січні цього року посадила на Місяць космічний апарат (Індія зробила це минулого року).
Місяць – це лише початок – пам’ятайте, що Ілон Маск прагне більше, ніж будь-хто інший, і планує потрапити на Марс (можливо, не особисто, а відправити когось від імені своєї компанії). Створення передових баз на Місяці трохи спростить дослідження космосу для всіх і сприятиме розробці місячних мінеральних ресурсів.
Хоча шлях до нескінченності космосу (і далі) вимощений лише благими намірами США «визначити відповідний стандарт, який досягне точності та стійкості, необхідних для роботи у складному місячному середовищі», є і недоліки. Це не так просто, як «давайте синхронізуємо наші годинники», оскільки встановлення координованого місячного часу потребує консенсусу всіх залучених сторін.
Наразі 36 країн схвалили «Угоди Артеміди» – договір, що встановлює правила поведінки країн у космосі та на Місяці. Китай і Росія ще не підписали цю угоду, що турбує США, оскільки ці дві країни також є головними конкурентами Америки в космічних справах.
NASA разом із сторонніми партнерами наразі розробляє базові системи, необхідні для довгострокових місячних досліджень за програмою «Артеміда». Після того, як «Артеміда-3» доставить людей до Південного полюса Місяця, астронавти місії «Артеміда-4» будуть базуватися не на Землі, а на «Gateway» – першій орбітальній космічній станції людства на Місяці. Цей об’єкт відкриє наукові можливості та допоможе підготуватися до пілотованих місій на Марс.
«Артеміда-4» складатиметься з кількох запусків і стикувань космічних апаратів на місячній орбіті, дебютуючи більшою та потужнішою ракетою NASA Space Launch System (SLS) та мобільній пусковій установці.
